Критика ідей «Абетки Рутенія»
Я переніс цей текст із фейсбуку, бо там неможливо поділитися текстом про відео, а тільки самим відео. Мабуть прийшов час зібрати всі аргументи в один лонгрид. Бо шрифти Чебаника — це дивовижна краса, але під нею, на жаль, лежать сумнівні ідеї та неправдиві твердження, яким варто опонувати.
Для повної картини цих ідей можете також подивитися фільм «Рутенія. Повернення Коду Нації» де, наприклад, кажуть, що символ будь-якої держави — це прапор, герб і АБЕТКА. До цих ідей автор Рутенії прийшов після доленосної зустрічі з Альбертом Капром, який спитав Василя Яковича «чому ви не використовуєте свою rutenishe абетку?». Після цього Чебаник вирішив повернути і доробити нашу абетку, яка зробить Україну незалежною державою, а українську мову — справжньою мовою! Тому що без власної унікальної абетки країна вважається колонією, а її мова — діалектом.
Як же мені шкода ті жалюгідні країни, які не мають власної абетки, чия мова — лише діалект: Франція, Німеччина (країна того самого Капра), Італія, Іспанія, Польща, Чехія, Англія, Фінляндія, Норвегія, Швеція і вся решта Європи й обидві Америки.
І як же класно, що Україна має свою абетку! Але чомусь цей дискурс також звеличує так звану росію. Наче у неї є якась справжня мова і справжня абетка, справжніша, ніж у всяких «розвинених країн»
Нагадаю теоретичну базу
Ми не використовуємо петрівський шрифт як він був зроблений тоді. Частина наших графем схожа на графеми, введені петрівською реформою, і ми можемо це змінити, трохи скоротивши відсоток наших графем, спільних із «гражданкою». І не просто можемо, а вже робимо це. Це робить багато українських авторів.
Чебаник каже, що всі сучасні шрифти з кирилицею, зроблені в Україні, крім тих, що зроблені за його ескізами — московські. Також він каже, що гражданскій шрифт робить Україну колонією, що мова без власної абетки — діалект. Буцімто так вважає Майкрософт. Також він каже, що написи українською мовою неможливо відрізнити від написів російською мовою, бо графеми гражданського шрифта відповідають за сприйняття будь-якого напису чи тексту.
Зосередженість на 1 наборі шрифтів за 1 ідеєю Чебаника робить цю ідею, ці красиві літери не краще, а гірше. Іноземці, які зараз відкривають для себе Україну, подумають, що Україна не має історії писемності, що українські букви придумав (або повернув вперше за 300 років) професор Чебаник, десь між 20 і 21 століттям. А раніше в українців були букви тільки з москви. Це дуже далеко від правди.
Роботи Чебаника не є єдиним і найстаршим історичним джерелом. Українська мова взагалі НЕ втрачає позиції через відсутність абетки, яка б принципово більше відрізнялася від російської, ніж зараз. Мова страждає від величезної кількості факторів, але реформа петра тут десь на 99-му місці зі 100.
Ніколи в історії лінгвістики мова не відрізнялася від діалекту за наявністю власної абетки, що сильно відрізняється від інших абеток.
Усі продукти Майкрософт працюють із українською мовою та мають українськомовний інтерфейс із 2007 року. До того ж, чому ми маємо зважати на якусь американську фірму? Вони, звісно, не казали нічого про «несправжню мову”, але якби і казала, ми б просто довели їм, що вони помиляються.
Українська абетка з самих перших видань вже відрізнялася від російської, бо там були деякі літери, яких немає в московитів і деякі московитські літери відсутні, а деякі літери є взагалі спільними для десятків абеток.
Візьмемо найпоширеніший у світі шрифт Таймс Нью Роман (українські літери) і порівніємо із ним гражданський шрифт пєтра.
- 38 з 66 (57%) дещо схожі на те, що намалював цар пьотр
- 22 з 66 (33%) буквально латинські літери
Якщо порівняти найбільші мови Європи, чиє існування ніхто не піддає сумніву, то виявиться, що англійська, німецька, французька, іспанська абетки на 90% складаються з однакових літер. І ніхто не каже, що ці мови є діалектами. Хоча у них немає власної унікальної абетки.
Наявність власної унікальної історичної абетки у грузинів і вірменів не робить ці нації та їх держави незалежними від московської імперії.
Українська візуальна ідентичність у текстах і написах може формуватися не тільки на роботах Чебаника. Те, що у нас є кирилиця, але вона не московська, прекрасно видно на різних шрифтах! Це шрифти Растворцева, Ткачова, Харика, Шевченка і ще багатьох авторів, які роблять «українську кирилицю», на базі графем, які вони беруть з різних українських джерел: допетрівські рукописи і першодруки, літерація 20 століття, свої ідеї, ідеї Чебаника (Рутенія) і це красиво і самобутньо.
Не можуть роботи одного автора монополізувати ВСЮ українську візуальну ідентичність і ВСЮ історію нашої каліграфії, літерації, графіки і друкарства.
Цар пьотр придумав шрифт і всім його запихнув насильно. Чебаник придумав шрифт і назвав авторську роботу єдиною версією історії.
Московит мав антиукраїнські ідеї, а Чебаник має проукраїнські, але спосіб захисту Рутенії робить цю ідею чимось персоналістським. Цар пьотр сам намалював шрифт (який став також взірцем для графем) і сам всім заборонив користуватися іншими графемами. Якщо так само робить інша людина, хай це українець, хай ця людина дійсно вміє малювати прекрасні літери, на відміну від петра, але це знецінює величезний доробок сотень українських типографів. Чебаник не повинен замінити собою всіх, від Василя Кричевського до Кирила Ткачова.
В. Я. агресивно заперечує роботи і погляди українських шрифторобів, і навіть заперечуєте історію, бо він претендує на те, що може одноосібно цю історію вигадати, щось взявши в реальних джерелах, а щось просто з голови. Художник та історик — це різні речі. Внесок Чебаника у розвиток абетки дуже важливий, але він не єдиний. Це людина, яку поважають колеги, але він не деміург нації. Не треба на повагу колег відповідати неповагою, знеціненням їх роботи та образами.
Є дуже важливий вплив росії, що справді шкодить Україні — це совєцькі та московські тоталітарні практики. Коли все під єдиним началом, коли історія перетворюється на єдиний правильний міф про велич саме нашої нації.
Українці довели багато разів на Майданах, у волонтерстві, у війні, що наша сила, наш модус опернаді — це горизонтальні зв’язки, творчий підхід і квітуча різноманітність.
Нам потрібен не один шрифт одного автора, а багато шрифтів багатьох авторів, яких об’єднує любов до України, а не якийсь канонічний погляд.
Важливо розуміти чим абетка відрізняється від шрифта
Графеми (з яких складається абетка) мають бути максимально простими скелетними схемами, віддаленими від усіх можливих якостей шрифтів: ширини, жирності, контрасту, зарубок, декоративних елементів тощо.
Щоб зробити Рутенію міжнародним стандартом нової абетки української мови, з неї треба виділити графеми, а потім на базі цих графем доробити знаки різних шрифтів, які люди вже використовують. Це тисячі шрифтів від сотень авторів, які не знають, що ці знаки потрібні українцям, якщо дійсно потрібні. Перед цим треба дослідити доцільність такої реформи української писемності, бо те, що пропонує автор Рутенії — не єдиний можливий підхід.
У 2018 році пів українського Фейсбуку хотіли перейти на латинку під гаслом «геть від Москви», у 2020 році під тим же гаслом інша половина мережі зажадала перейти на літери, що вживалися понад 300 років тому.
Апологети переходу на латинку сподіваються, що зміна абетки наблизить Україну до західної цивілізації, нібито латинка — чарівна мова вищих ельфів. А прибічники Чебаника бачать порятунок від занепаду в поверненні до джерел, до своєї омріяної України з минулого.
Українська мова вже використовує власну абетку. Те, що вона відрізняється кількома літерами від російської, болгарьскої, білоруської, македонської, сербської не робить її неповноцінною.
Українська абетка — не російський шрифт, абетка — це взагалі не шрифт. Це набір графем для мови чи групи мов. Скоріше за все, Василь Якович побачив у німецькій книзі «Абетка усіх народів усіх віків» слово schrift, яке означає писемність, до того ж 300 років тому Петро I назвав російську абетку «Гражданский шрифт». Автор Рутенії навіть сьогодні називає писемність і шрифт одним словом, що заплутує простих користувачів.
У 18 столітті різних шрифтів для однієї абетки було буквально 2–3, тому в окремому визначенні майже не було необхідності. Сто років тому вже існували десятки шрифтів для передачі літер різних абеток, тому писемність, абетка, шрифт уже тоді позначалися різними словами. А в 2023 році для складання тексту є сотні тисяч цифрових шрифтів.
Сьогодні європейські мови, в тому числі українська, мають близько трьох комплектів графем: для прямих друкарських шрифтів, для курсивних друкарських шрифтів і для шкільних прописів.
До речі, шрифт Рутенія для літери А має спільну графему одразу із латинкою, гражданським шрифтом, болгарською кирилицею. А літера а (маленька) не співпадає, вона більш схожа на графему великої А в унціалі. Це нормально. Але це могло б бути аргументом проти 100% унікальності.
Не треба називати шрифт абеткою, і навпаки! Уявіть, що хтось буде називати конкретну футболку словом вбрання, чи будь-яке вбрання — футболкою. Як ми тоді зрозуміємо, йдеться про конкретний предмет чи про вбрання взагалі?
Нам не потрібен єдиний національний шрифт. Нам потрібна українська кирилиця (не один шрифт, а набір графем), яка балансує на межі між історичністю і самобутністю, зручністю і звичністю для сприйняття українськими громадянами.
Ще бажано обирати з різних варіантів ті грефеми, які потребують менше фарби і місця на сторінках. Мало хто взагалі думає про те, що для книжки російською мовою треба на 10% більше лісу переробити на папір, ніж для книги українською мовою. І це при наявних графемах, які, начебто побудовані на злій петрівській абетці.
Багато сучасних українських авторів, децентралізовано, ініціативно, творчо шукають форми українських графем. Ніякої догми може і не вийти, але є певний консенсус щодо того, що літери з, н, у, к, ж, л, д, і деякі інші можуть бути відомим чином змінені для того, щоб текст українською мовою ЩЕ БІЛЬШЕ відрізнявся від тексту російською.
Але, знову кажу, будь-який український текст ВЖЕ суттєво відрізняється від російського тексту, навіть в рамках одного шрифта Times New Roman. Велика розповсюдженість таких літер як і, ї (вузькі літери з крапками) та є, а ще наявність апострофа і відсутність такого жаху як Ы та Ъ робить український текст ЗНАЧНО економнішим за російський. Український текст можна сплутати з російським тільки якщо дуже цього бажати.
Цей же пост у Фейсбуці з коментарями наших шрифторобів: https://www.facebook.com/yevgen.sadko/posts/pfbid0prHHLNwwdQYEuxkR8CgPFbR9NTQ4kumTthQtvXrsZcz75kQJFE9PdTh1ZDf58FvYl
Читайте статтю із порівнянням російської та української мов, а також критикою української латинки: https://rentafont.com.ua/blog/kirilicya-ta-latinka-v-ukrayinskij-movi
Також читайте критику фільму «Рутенія. Повернення Коду Нації»: https://rentafont.com.ua/blog/navishcho-ukraintsiam-shryft-rutenia
