AI + Art + SJW

Я обожнюю сміятися зі всратих ШІ-картинок! Настільки це люблю, що навіть зробив милу, іронічну, трохи всрату картинку для шрифтових подарунків дизайнерам на Різдво. Але у твітері жарт не оцінили )

Зрозуміти іронію не допомогли ані недоліки самої картинки, яка і не намагається бути “справжньою” ані “помилка” у слові Ш Р И Ф Т И.

Я використав ШІ Copilot (Microsoft), який використовує DALL-E, ШІ-інструменти від Adobe + класичний фотошоп, який років 30 тому “забрав роботу” у монтажерів, ретушерів і фотографів. Також я використав український шрифт із безкоштовною ліцензією ЛЮТЬ.

Але рівень розуміння ШІ-інструментів та гумору серед моїх критиків був настільки несподіваним, що дехто навіть подумав, що це ШІ сам обрав букви і розмістив їх саме так Ш Р И И Т Ф )

Писати великий текст заради пояснення жарту не варто. Але заради дискусії на важливі теми — потрібно. Тому я хочу викласти свій погляд на використання ШІ таким чином, як я зробив. В чому проблема моєї картинки з точки зору критиків? Це дуже великі суперечливі теми:

• Люди проти машин, які їх “замінюють”
• Авторське право у картинках і шрифтах
• Люди проти великого бізнесу (корпорацій)

Люди проти машин

Мені пишуть, що ШІ — шкідлива технологія. Цікаво, а які ще технології погані та в який момент це почалося? Коли шрифтові програми дозволили людям у 10 разів швидше робити деякі операції з гліфами, щось стало гірше? Мій досвід показує, що шрифти стали тільки якісніше і “розумніше”.

Коли фотошоп у 90х “замінив” ретушерів, та інші професії, комусь із твітера це нашкодило? А коли фотографія “замінила” художників, кіно “замінило” театр? Сократ взагалі не любив писати, бо писемність “замінює” спілкування. Вже тисячі років ми стаємо гірше і зліше, далі і далі від ідеальних людей, створених богом! )

Авторське право у картинках і шрифтах

Для цього монтажу я використав шрифт із безкоштовною ліцензією ЛЮТЬ. Він повністю складається з чужих літер. Деякі з них мають живих українських авторів, деякі — мертвих, а інші права вже стали суспільним надбанням. Теоретично, хтось один чи група авторів може сказати, що цей шрифт є крадіжкою, що він порушує права 20–30 авторів. Але наші автори не образилися. Максимум, що там можна покращити, це вказати, з чиїх робіт зроблені літери цього шрифта.

Але я бачу в занадто суворому підході до авторського права дещо шкідливе для розвитку суспільства. Охорона прав на твори має бути такою, щоб заборонялося близьке копіювання великих частин робіт чи цілих робіт, і водночас, щоб дозволялося таке використання як КОЛАЖ (та інші чесні способи), коли використовуються такі частини робіт, в такому вигляді, для таких цілей, щоб шкода автору була від 0 до дуже незначної. Суб’єктивно можна образитися і на щось цілком законне, кожен має на це право.

Ми ще ніколи не жили, і не будемо жити у світі чітких меж між якимись гуманітарними поняттями з естетики, етики, політики, права. Люди завжди знаходять межу припустимого через суди, перемовини, дискусії, компроміси, (пере)перевірки гіпотез. Незадоволені автори будуть завжди, головне, щоб їх було небагато і вони мали право на свою думку. Авторське право існує для блага суспільства, для економічної підтримки творчості, а не виключно для окремих авторів. Ті, хто щось автоматизують завжди будуть сперечатися з тими, хто щось унікально крафтить. Але все одно 100% автоматизації, як і 100% унікальної праці без жодних технологій ніколи не буде.

Щодо окремих букв у шрифтах. Літери О, T, L, I, П, і багато інших можуть на 99,9% повторюватися у простих геометричних гротесках.

Значить не можна охороняти права на шрифти Futura, Century Gothic, Avant Garde Gothic, Gotham? Не значить! Суть того, що охороняється у шрифті — це не кожен прямокутник, це поєднання форм, які створюють цілісну картину саме при застосуванні шрифта за призначенням. Ось тут описані аргументи, якими я, разом із юристом Костянтином Зеровим довів міністерству економічного розвитку і торгівлі, що окремі схожі букви у шрифтах не можуть зробити цілий шрифт похідною роботою.

І я отримав авторське свідоцтво, просто заради прецеденту. Бо цей шрифт розповсюджується за безкоштовною ліцензією.

Американці взагалі думають, що малюнок шрифтів, будь-яких, не треба захищати як графіку, а лише як файл, тобто як софт. У Європі, в тому числі в Україні, захищається і графіка і програмний код шрифта. А є Великобританія, яка “текстові” шрифти не охороняє як графіку, а нетекстові охороняє. Як відрізнити? Суд, експертиза.

А ще є дуже цікаві факти, як піратське розповсюдження кіно, музики, мерчу Гаррі Поттера, і навіть шрифтів у довгостроковій перспективі зіграли на руку легальним правовласникам. Піратське розповсюдження шрифтів крупних російських студій в Україні у 1990ті та 2000ні зробили ці шрифти звичними для нас. А потім, коли це стало простіше й доступніше, російські шрифти почали купувати, замість того, щоб шукати українські, про які люди навіть не знали.

Звісно, ці випадки не відміняють закон і суспільні норми. Окремі порушення комусь допомогли через те, що був і легальний ринок, куди в якийсь момент повернулися колишні нелегальні користувачі.

Люди проти корпорацій

Іноді великі корпорації можуть діяти всупереч інтересам простих людей чи малого бізнесу. Таку боротьбу я підтримую, якщо бачу конкретну шкоду, яку можна було не робити. Але до чого тут Rentafont, де постійно працюють 2 людини? Ми по факту не корпорація, тому ми не забрали чиюсь роботу і нікого не звільнили.

Як тільки у нас буде можливість, я найму десятки людей, які необхідні для розвитку міжнародного маркетплейсу для України та англомовних країн. Серед цих людей, звісно буде ілюстратор(ка), який буде і сам малювати і ШІ користуватися.

У цьому році мені для шрифтових задач була потрібна одна серія картинок, яку мені зробила жива людина. Також я особисто замовляв знайомій ілюстраторці картинки для шевронів, які робив для своїх друзів, що зараз на фронті.

І ось, коли я, заради сміху і власних експериментів у новому фотошопі, зробив картинку, мені розповідають, як я підтримую зло, замість того, щоб комусь заплатити. Але постраждалої сторони, окрім критиків у твітері, я не бачу.

Я знаю відомих в Україні митців, які використовують ШІ як інструмент, як компонент, і радіють цьому, знаю також і противників ШІ. Але цікаво, скільки серед критиків у твітері тих, хто може показати свої роботи, які “вкрав” ШІ? Хоча це і не доводило б наявність крадіжки в інших роботах, згенерованих ШІ.

Мої роботи (зображення шрифтів) і роботи моїх колег-шрифторобів, вже багато років є частиною бази для навчання ШІ. Особисто я цьому радію, бо розумію, як працюють нейромережі і скільки в них перспектив, творчих викликів і нових робочих місць. Приблизно стільки, скільки було у ткацьких верстатах і фотографії.

А що там з ШІ-шрифтами?

Люди, переважно далекі від малювання, шрифтів, машинного навчання та авторських прав пишуть дуже типові коментарі:

Якщо я зробив картинку за допомогою ШІ, нічого не порушючи, крім чиїсь суб’єктивних уявлень про справедливість, то значить треба вкрасти шрифти і “перегнати через ШІ”. Взяти і Перегнати! =) Так само казали про комп’ютерну графіку 30 років тому, що там просто кнопку треба натиснути, щоб “зробити красиво”.

Вкрасти наші шрифти — значить завдати шкоди 100+ авторам шрифтів, 50 з яких українці, у відповідь на уявну шкоду від картинки, яку критики бачать, а я не бачу. Дуже етично і справедливо! )

Люди наче шукають причину щось вкрасти. Спробуйте написати ШІ, який перемальовує конкретні шрифти, в США це і зараз законно і завжди було законно. Гадки не маю, навіщо це комусь, купити чи орендувати шрифт набагато дешевше )

Також вони питають “А ШІ шрифти ви теж будете продавати?” Наче я можу боятися інновацій, зробивши перший у світі сервіс оренди шрифтів, який в перші роки розробки не мав жодних конкурентів, у яких можна було повчитися.

Коли ШІ-шрифти будуть, ми будемо їх продавати. Якщо якісь інновації робляться, я за те, щоб українці були серед перших. Були б у нас великі гроші, ми би вкладали їх у розробку шрифтових ШІ-інструментів, корисних для наших авторів, бо інші давно це роблять. ШІ-технології настільки ж “диявольські”, як оренда шрифтів і підписка на шрифти чи Нетфлікс.

Що робити, щоб ШІ був на користь, а не на шкоду?

Якщо ви переймаєтеся через доступ ШІ до ваших робіт, вже давно можна перевіряти, чи навчалася на ваших роботах нейромережа Midjourney AI https://haveibeentrained.com/ і видаляти свої роботи звідти.

Кожен твір нейронки можна перевіряти на відсоток схожості з будь-якими роботами. Що це означає? Я тут бачу перспективу налагодження прозорого механізму визначення внеску конкретних авторів у продукцію ШІ. Це дає можливість ділитися прибутком і правами з тими авторами, внесок чиїх робіт перевищує певний поріг. Це черговий технологічний плюс замість мінуса і можливість замість проблеми!

Розробники нейромереж вже давно відходять від безладного доступу до творів. Наприклад, фотошопівські нейромережі вчаться лише на тому, що було ліцензовано для цих цілей а також на тому, що вже є суспільним надбанням. Такі роботи неможливо захистити авторським правом, і це має сенс.

Технічно ШІ влаштований так, що використання окремої роботи для генерації за текстовим промптом, без доданої картинки, просто неможливе, хіба що якогось узагальненого компоненту певної множини робіт. Та ще й правові питання прямо зараз мають тенденцію до вирішення і мінімізації порушення авторських прав.

Скоро права у галузі ШІ адаптуються і всі заспокояться, як завжди буває з “розумними” технологіями. А ті хто боїться “зникнути” просто покладуть собі ще один інструмент на робочий стіл.

Сумніви

Якщо ви дочитали до кінця, приєднуйтеся до дискусії. Свої аргументи я навів. Аргументи противної сторони поки що не вражають конструктивністю. Якщо уявити, що вони повністю праві, тоді треба буде різко обмежувати всі сучасні візуальні інструменти. Хіба це можливо, і взагалі, доречно?

Окремі точкові методи підвищення етичності ШІ-інстурментів вже працюють. Осуд бізнесів, які щось конкретно вкрали теж працює, якщо крадіжка дійсно відбулася. Але у мене крадіжки не було і бути не могло, що б не казали окремі противники технологій.

Якщо мені хтось покаже “автора” моєї ШІ-картинки (гіпотетичного, бо цього автора не існує), чию роботу я “вкрав”, я виплачу йому чи їй гроші за ліцензію на картинку (скільки домовимося) і приєднаюся до позову до розробників DALL-E 3 за крадіжку ілюстрації.

І, на останок, тест на компетентність

Чи зможете ви пояснити, як зроблена картинка A I A R T на початку цього тексту?